Києво-Печерська Лавра. Історія та фотографії

Свято-Успенська Києво-Печерська Лавра — найвідоміший український монастир в світі та найбільший монастир на теренах України. На її території розташовано близько півтора сотні пам’ятників архітектури та історії.

Лаврський архітектурний комплекс розмістився на декількох Печерських пагорбах поблизу Дніпра на правобережній частині міста. Історія Києво-Печерської обителі починається в середині XI століття, коли на цьому місці в печерах оселилися перші монахи. Звідси походить як назва самого монастиря, так і району — Печерськ.

У 1051 році  уродженець Чернігівщини монах Антоній повернувся з Афону (чернеча гора в Греції) й оселився в печері, ймовірно викопаній ще варягами. Преподобний Антоній вів дуже строге життя, чим прославився на Русі. Недарма за ним закріпилося іменування «засновника руського чернецтва».

Поступово кількість ченців зростало, що призвело до утворення міцної монашої спільноти. Дуже швидко число братії збільшилось до сотні і за клопотанням святого Антонія, Київський князь Ізяслав дарував молодій обителі пагорб зверху печер. Монастир став розростатися швидкими темпами.

Наступним настоятелем обрали преподобного Феодосія, який зробив великий внесок у формування монастиря. Ігумен ввів суворий звід правил, що регламентував внутрішній устрій чернечої спільноти.

Життя насельників печерної обителі розцінювався як моральний подвиг. Тому князі та знатні містяни допомагали монахам, передаючи їм земельні ділянки, провіант, гроші та ін.

Обитель зробила неоціненний внесок у становлення культури і науки як нашої країни, так і сусідніх. В XI столітті тут зароджується літописання. У 1113 році монах Нестор, відомий як Літописець, закінчив першу хроніку з історії нашої держави — «Повість минулих літ». Паралельно тут створюється значна книгозбірня. У тому ж XI столітті еволюціонує й образотворче мистецтво, пов’язане з ім’ям першого іконописця на Русі — ченця Аліпія. Тут також зародилася медицина Київської Русі. Найвизначнішим лікарем був святий  Агапіт. До лікарів-монахам за медичною допомогою прямували навіть київські князі.

Поступово Лавра став духовним ядром всієї держави. Тут утворився центр підготовки священства. Деякі ченці вели місіонерську діяльність у ще непросвітлених світлом християнства землях. Крім цього, на початку 1200-х років з лаврської братії в різні єпархії Русі було висвячено 50 ієрархів.

Після заснування монастиря, значною подією в його літописі стала закладка головного храму — Успенського собору. Це сталося 1073 року, а будівництво було завершено за 10 років. В середині 1108 року  завершилося будівництво унікальної кам’яної Троїцької надбрамної церкви, яка також виконувала оборонно-охоронні функції. Через 900 років храм діє до сьогодні. Наприкінці XII століття навколо обителі звели кам’яну стіну.

У 1159 році монастирю надається статус «лаври» (лаврами називають багатолюдні монастирі).

За XI-XIII століття обитель пережила кілька руйнувань та потрясінь. Спочатку від нашестя половецького хана Боняка в 1096 році, в 1230-му — від землетрусу,  а у 1240-му — від навали хана Батия.

У XIII-XVI століттях Лавра залишалася культурним центром України. В 1470 на кошти князя Семена Олельковича був відбудований монастир разом з собор Успіння Пресвятої Богородиці.

Після Люблінської унії 1569 року Києво-Печерській Лаврі судилося стати одним з найголовніших центрів протистояння окатоличенню українського народу. Чималу роль в цьому відігравала братська друкарня, створена 1615 року.

З XVII століття починається офіційне причислення до лику святих монахів, які жили тут у попередні століття. У 1643 році сформований канон вже налічував 74 печерських подвжника.

У той час господарство Лаври сягнуло найбільших масштабів. У власність монастиря входило 3 міста, 7 містечок, 120 сіл та  хуторів з 56 тисячами кріпаків, кілька сотень промислових підприємств й торговельних установ.

У XVII столітті були проведені масштабні будівельно-реставраційні роботи. Комплекс будівель доповнили храми: святителя Миколая в Троїцькому Больницькому монастирірі, Аннозачатіївський, Різдва Богородиці, Хрестовоздвиженський, Антонія і Феодосія, Всіхсвятський.

З 1720  року почалася реставрація монастиря після пожежі 1718-го року, яка тривала майже півстоліття. У цей період утворився стиль українського бароко, в якому реставруються і декоруються Успенський собор та Троїцька надбрамна церква.

Поступово, до початку XVIII століття складається архітектурний ансамбль Лаври, що зберігся до нині.

Після революцій та переворотів 1917 року для чернечої спільноти, як і для всієї Церкви, настали важкі часи. Володіння Лаври передано у власність держави, на її місці засновано державний музей. У підсумку в 1930-му році монастир закрили.

Велика трагедія в історії обителі відбулася після початку Великої Вітчизняної війни — в 1941 році підірвали Велику Успенську церкву, від якої залишився лише один бічний вівтар.

В період 1941-61 роках давня Лавра на Печерських пагорбах ненадовго була відкрита, після чого духовне життя у ній знову призупинилося.

У ювілейний рік 1000-річчя Хрещення Київської Русі (1988) радянська влада передали Церкви Дальні печери з будівлями, а через 2 роки повернули й Ближні печери.
1990 року Лавру включили до переліку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

У 2000 році завершилося відновлення та був звершений чин освячення Успенського собору. Після реставрації та розпису він був заново освячений 3 січня 2013 року. 6 липня 2016 року в Лаврі відбулося унікальна подія — в один день були освячені престоли семи монастирських церков.

Найбільш таємничим місцем у Лаврі вважаються печери, частина з яких – т.зв. «Ближні» та «Дальні», доступні для відвідин не тільки ченців монастиря, але і паломників і туристів. Тут покояться мощі 123 святих, які свого часу жили, працювали і молилися в Лаврі. Масове паломництво в печери почалося в XVII столітті, коли печери були впорядковані для відвідувачів. Печер, які збереглися в первозданному вигляді, сьогодні небагато, і вони закриті для відвідувачів, оскільки перебування в них небезпечно.

Адреса: вулиця Лаврська, 9-15.

Більше фотографій Києво-Печерської Лаври тут>>>

(Visited 1 009 times, 1 visits today)

Поділитися з любов’ю

Свято Успенская Киево-Печерская Лавра, Киев. Отели рядом, фото, видео, как добраться — Туристер.Ру

Древнейшая святыня православной Киевской Руси, основанная монахом Антонием в XI веке в пещерах на днепровских холмах. Пещеры, имеющие в христианстве большое значение, символизирующее воскресение Иисуса, также являются символом отрешения монаха от греховной мирской жизни. Благочестие и истинное служение богу влекло к себе верующих, одним из которых стал Феодосий Печерский, считающийся сооснователем Лавры. Все больше учеников сплачивалось вокруг Антония, уже к XII веку монастырь становится настолько большим по численности, что его именуют Лаврой. На ее территории, насчитывающей около 24 гектаров земли, до сих пор сохранились сооружения XII — XVIII веков: Святотроицкая надвратная церковь времен Киевской Руси, датируемая 1107 годом, Церковь Всех Святых 1698 года в стиле «украинского» барокко, Лаврская колокольня, построенная в 1745 году. Часть церквей располагается в пещерах.

Успенский собор

Собор был заложен в XI веке. По преданию, на месте возведения по молитве Святого Антония сошел с неба огонь, который сжег все зеленые насаждения. На выжженном месте образовалась площадь для строительства храма. Строили православную святыню двенадцать мастеров из Греции.

Реликвии Лавры

Шапочка Марка Пещерника, еще называемого гробокопателем. Этот головной убор из металла весит четыре килограмма и ему приписывают исцеление человека от разных болезней, порчи и сглаза. Шапочка наделяет человека сильной положительной энергией, забирая всю негативную. Реликвия хранится в Ближних пещерах.

Главное лаврское сокровище — нерукотворная икона «Успение Божьей Матери», перед образом которой молился сам Петр Великий перед походом под Полтаву. Однако оригинальная икона была утеряна, но сохранившаяся ее копия хранится в Крестовоздвиженском храме и тоже обладает чудотворными свойствами.

«Печерская Похвала» — икона Божьей Матери, созданная в XVIII — XIX веках. Чудотворный образ помогает людям исцелиться от многих недугов.

В одной из церквей подземелья хранятся черепа святых, заключенные в сосуды из стекла и серебра. Елей, который они источают, будучи сухими и не покрытыми кожей, исцеляет от всяких недугов тех людей, кто с верой в сердце приходит к мироточивым главам для помазания. Есть предположение, что среди мироточивых глав находится череп Святого Климента Римского — четвертого Папы, которого рукоположил на престол сам апостол Петр.

Также на территории Киево-Печерской Лавры находятся Святые мощи и Святые источники.

Києво-Печерська лавра — Вікіпедія

Координати: 50°26′03″ пн. ш. 30°33′33″ сх. д. / 50.43417° пн. ш. 30.55917° сх. д. / 50.43417; 30.55917

Ки́єво-Пече́рська ла́вра — православний монастирський комплекс Української Православної Церкви (Московського патріархату) в Києві, Україна. Один із найбільших християнських центрів-святинь країни. Визначна пам’ятка історії та архітектури.

Києво-Печерська лавра належить державі, а релігійні організації користуються нею на правах оренди^[2].

Заснований 1051 року як печерний монастир за межами Києва. У середньовіччі був оплотом грецького православ’я на Русі, центром опозиції світській владі (руським та литовським князям) та вестернізації. 1592 року отримав ставропігію Константинопольського патріарха. 1688 року став лаврою. У ранньому новому часі перетворився на центр паломництва православних з усієї Російської імперії.

1994 року разом із Софійським собором внесений до переліку Світової спадщини ЮНЕСКО.

На території Верхньої лаври діє Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник (від 1996)

[3]. Власне монастир знаходиться на території Нижньої лаври. Обидві частини лаври відкриті для відвідувачів. Пам’ятка перебуває під юрисдикцією Національного заповідника.

В. П. Верещагін. «Велика церква Києво-Печерської Лаври» (тобто Свято-Успенський собор) у XIX ст.

Заснування, розбудова, пожежа[ред. | ред. код]

Ординці плюндрують Київ і монастир в 1416 р. Києво-Печерська лавра, 1911 рік

Обитель засновано 1051 року за князя Ярослава Володимировича, ченцем Антонієм, як печерний монастир. Один із перших монастирів Русі, що поклав початок руському чернецтву. Співзасновником монастиря вважається один із перших учнів Антонія — Феодосій. У 1058 р., попросивши благословення преподобного Антонія, преподобний Варлаам побудував над печерою дерев’яну церкву на честь Успіння Пресвятої Богородиці.

У XI столітті монастир став центром розповсюдження і затвердження християнства у Київській Русі. У XII столітті отримав статус «лаври» — головного великого монастиря. У XVIII столітті Києво-Печерська лавра стала найбільшим церковним феодалом в Україні: їй належали 3 міста, 7 містечок, близько 200 сіл і хуторів, понад 70 тис. кріпаків, 2 паперові фабрики, 11 цегляних і 6 скляних заводів, більше 160 винокурень і вітряків, близько 200 шинків, 2 кінних заводи.

1416 року спалений ординцями під проводом Едигея під час нападу на Київ. Відбудований 1470 року^[4].

Києво-Печерській лаврі було підпорядковано багато дрібних монастирів і так звані пу́стині (зокрема Китаївська, Микільська та інші під Києвом) з їхніми угіддями і кріпаками в Україні, Росії, Білорусі. Києво-Печерська лавра відіграла важливу роль у розвитку давньоруської культури, була центром літописання. Тут перекладалися на церковнослов’янську мову і переписувалися твори іноземних авторів. У лаврі працювали відомі літописці Никон і Нестор (автор «Повісті минулих літ»). У XIII ст. було складено «Києво-Печерський патерик» — важливе джерело з історії Києва. Архимандритом монастиря був Петро Могила.

21 квітня 1721 року згоріли «всі будівлі, церква велика, дзвони, ризниця».^[5]

Вхід до лаври. Святі ворота, 1911 рік

Ставропігія[ред. | ред. код]

Упродовж 1592—1688 років монастир був ставропігією Константинопольського патріарха, із 1688 року — Московського патріарха, із 1786 р. — Київського митрополита.

Лавра у XIX столітті[ред. | ред. код]

У XIX ст., як і раніше, Лавра проводила значні будівельні та ремонтно-реставраційні роботи. У період реконструкції Печерської фортеці, в середині XIX ст., навколо Нижньої території Лаври було споруджено кам’яний фортечний мур.

Наприкінці ХІХ ст. за проєктом архітектора В.Ніколаєва побудовано Трапезну палату і церкву. Під керівництвом архітектора О. Щусєва були розписані інтер’єри церкви і Трапезної палати.

Обитель виявляла турботу про здоров’я ченців та прочан. У 1849 році на території монастиря була побудована Лікарня при Микільському Больницькому монастирі на два поверхи, а також лікарня для прочан та мандрівників, яка щороку обслуговувала понад 500 хворих.

1873 року в Києві при Церковно-Археологічному товаристві було започатковано перший загальнодоступний музей міста — Церковно-Археологічний, унікальна колекція якого налічувала понад 30 тисяч експонатів. Метою його створення було визначено захист та зібрання церковних старожитностей, а також вивчення церковної історії. За своїми організаційними принципами музей був закладом цивільним, діяв на громадських засадах та існував на добровільні пожертви. Створення цього музею знайшло глибоке розуміння серед духівництва — від сільських пастирів до настоятелів монастирів та єпископату, багато з яких ревно сприяли поповненню колекції музею.

Радянська доба[ред. | ред. код]

Трагічні події після 1917 року послужили поштовхом до тотального винищення православного духівництва і всього, що було зв’язано з церквою. 25 січня 1918 року у стінах лаври закатовано митрополита київського й галицького Володимира, а 1920 року лавру закрито. 4 серпня 1929 року комуністична влада завершила роботи з перетворення колишнього монастиря на Всеукраїнське музейне містечко, головне призначення якого — бути центром антирелігійної пропаганди в УСРР. Перед Наркоматом внутрішніх справ УСРР порушено клопотання про негайне виселення з території містечка осіб духовного звання, котрі до цього часу в ньому проживали.

Під час Другої світової війни у 1941 році радянські війська підірвали Свято-Успенський собор. За поширюваною довгий час органами пропаганди повоєнною маскуючою «легендою», підрив було нібито здійснено німецькою окупаційною владою під керівництвом рейхскомісара України Еріха Коха. Радянська пропаганда обґрунтовувала «німецьку версію» нацистською ідеологією, за якою «підкорені народи не повинні були мати символічних культових споруд». Проте пізніше, радянська пропаганда вже приписувала «подвиг» по знищенню Успенського собору та по мінуванню та підриву центра Києва диверсійно-терористичній групі НКВС на чолі з Іваном Кудрею^[6].

Відродження[ред. | ред. код]

Києво-Печерська лавра, 1888 рік

Після вибуху храм був залишений у руїнах як свідчення злочинів нацистів. Не були здійснені плани відтворити його в початкових середньовічних формах до святкування 1000-річчя хрещення Київської Русі. Чернецьке життя і богослужіння в Києво-Печерській лаврі відновлено з 1988 р. Тільки 9 грудня 1995 р. Президент України Л. Кучма видав указ про відновлення Успенського собору. Храм відтворено поспіхом, практично за два роки, без серйозної наукової підготовки, із використанням сучасних матеріалів. Перед будівельниками стояла задача встигнути до 950-річчя лаври. Освячений 24 серпня 2000 року

Сучасне життя[ред. | ред. код]

У червні 1988 року, у зв’язку зі святкуванням 1000-ліття хрещення Київської Русі і постановою Ради Міністрів УРСР, новоствореній печерській чернечій громаді була передана територія Дальніх печер.

Першим настоятелем новоствореної обителі став митрополит київський і всієї України Філарет (Денисенко), а намісником — архімандрит Іонафан (Єлецьких).

З 1992 року настоятель (священноархімандрит) лаври — митрополит київський і всієї України Володимир (Сабодан), резиденція якого розташована на території монастиря.

З 1994 року намісник лаври — архієпископ вишгородський Павло (Лебідь).

У 1990 році лавру внесено до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Архітектурний ансамбль[ред. | ред. код]

Києво Печерська Лавра Вид на лавру згори

Архітектурний ансамбль Києво-Печерської лаври склався протягом майже дев’яти століть та відобразив розвиток культури і духовності, зміну стилістичних напрямків у мистецтві, процес удосконалення інженерних конструкцій. Він органічно пов’язаний з унікальним наддніпрянським ландшафтом і формує силует Києва з боку Дніпра.

Сучасний лаврський ансамбль розташований на площі 22 га і поділяється на такі частини:

Більшість монастирських будівель і споруд мають архітектурні форми українського бароко середини XVIII ст.^[7]

Основні пам’ятки і споруди[ред. | ред. код]

Велика лаврська дзвіниця[ред. | ред. код]

Успенський собор Велика лаврська дзвіниця Троїцька Надбрамна церква

Головна дзвіниця лаври побудована у 1731—1744 роках. Має висоту 96,52 м й органічно вписується до ансамблю монастиря та всього Печерська. Її видно здалеку, за 25-30 км від міста. Аби піднятися на її верхівку необхідно подолати 374 сходинки.

Троїцька надбрамна церква[ред. | ред. код]

Монастирські печери[ред. | ред. код]

Успенський собор[ред. | ред. код]

Трапезна церква Св. Антонія і Феодосія[ред. | ред. код]

Наймолодший храм Києво-Печерського монастиря. Перша Трапезна палата монастиря, побудована у XII ст., не збереглася, про її архітектуру нічого не відомо. Друга Трапезна палата із церквою Св. Петра і Павла була відбудована в стилі українського бароко, але у 1893 році її також зруйнували. Сучасна Трапезна палата з церквою побудована 1895 року, з 1990 року у церкві регулярно проводяться богослужіння.

Некрополь[ред. | ред. код]

На території лаври поховано багато відомих осіб, зокрема

• біля Трапезної церкви:

Василь Кочубей — генеральний суддя, донощик на гетьмана Івана Мазепу.

Іван Іскра — полтавський полковник, донощик на гетьмана Івана Мазепу.

Фортечні мури[ред. | ред. код]

Діючий православний монастир[ред. | ред. код]

Національний Києво-Печерський заповідник[ред. | ред. код]

«Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник» — музейний комплекс, що діє на території Верхньої Києво-Печерської лаври. Був заснований у 1922 році, у 1996 році отримав статус національного. Є найбільшим музейним комплексом України, де зосереджено 144 споруди, 122 з яких — пам’ятники історії та культури. Серед них — два унікальних підземних комплекси (дальні і ближні печери), храми, пам’ятники архітектури XI—XIX ст., виставкові приміщення. Заповідник щорічно відвідують сотні тисяч туристів.

Музеї на території лаври[ред. | ред. код]

Відвідування та екскурсії[ред. | ред. код]

Заповідник відкритий для відвідувачів щодня з 9:00 до 18:00, каса працює до 17:00. У весняно-літній період час роботи подовжений — з 8-00 — до 20:00, каса працює до 19:00. Вартість квитка — 50 грн; для школярів , студентів, пенсіонерів — 25 грн. Вхід до заповідника безкоштовний для дітей дошкільного віку, сиріт, вихованців дитячих будинків та інтернатів, учнівської молоді — студентів і школярів (щопонеділка за попередньою домовленістю з керівництвом заповідника), учасників бойових дій України, інвалідів І-ІІ груп, солдатів і сержантів строкової служби Збройних сил України, членів ICOM та працівників музеїв. Без плати за вхід до заповідника можна завітати на Великдень та у Двонадесяті свята, у Дні відчинених дверей — Всесвітній день музеїв (18 травня), День незалежності України (24 серпня), День знань (1 вересня, для учнівської молоді).

^[8]

Вхід на територію діючого монастиря Нижньої лаври, а також самостійне відвідування Дальніх і Ближніх печер — безкоштовне.

Екскурсії у заповіднику та на території Нижньої лаври проводяться щодня до 17:00.

Рівень і смислове наповнення екскурсій по Києво-Печерській лаврі, діяльність адміністрації заповідника та керівництва лаври неодноразово ставали об’єктом критики журналістів через імперськоцентричні стереотипи в дусі Московського патріархату, схиляння перед російськими царями, поширення радянських історичних міфів, тотально російську мову екскурсійного обслуговування та інші зловживання.^[9][10]

Джерела та література[ред. | ред. код]

• Ю. А. Мицик, Л. Д. Федорова. Києво-Печерська лавра, Свято-Успенська Києво-Печерська лавра // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 187. — 528 с. : іл. — ISBN 978-966-00-0692-8.
• Ю. А. Мицик, Л. Д. Федорова. Києво-Печерська Свято-Успенська лавра УПЦ МП // Енциклопедія сучасної України : у 30 т / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Координаційне бюро енциклопедії сучасної України НАН України. — К., 2003­–2019. — ISBN 944-02-3354-X.
• Сторінка Києво-Печерської Лаври в каталозі «Християнські святині на карті»
• Кілессо С. К. Києво-Печерська Лавра, — К., Техніка, — 2003. — 200 стор.: іл.
• Шубарт, Павло. Пізнай свій край, або Україна чудесна// Чорноморські новини, 2007. — № 114-115.
• Киево-Печерская лавра. Лавра-училище христианской жизни. – Киев : В тип. Киево-Печерской лавры, 1888. – 24 с.
• Киево-Печерская лавра в ее прошедшем и нынешнем состоянии / П. Л. – Киев : Тип. А. Давиденко, 1886. – 113, II с. : карта.
• Описание Киевопечерской Лавры : с присовокуплением разных граммат и выписок, объясняющих оное, также планов Лавры и обеих пещер / Евгений, митрополит Киевский и Галицкий. — Киев : Печатано в типографии Киевопечерской Лавры, 1826.
• Киевские пещеры и Киево-Печерская Лавра. — Киев : Тип. Сементовского, 1864. — 85, II, 7 с. : ил., 1 л. ил.
• Путеводитель при обозрении святынь и достопримечательностей Киево-Печерской Лавры и г. Киева / сост. протоиерей Ф. Титов. — Киев : Изд. Киево-Печер. Лавры : Тип. Киево-Печер. Успен. Лавры, 1910. — 99 с., 29 л. ил.

Апартаменты Киево-Печерская Лавра (Украина, Киев) – цены, фото, контакты на сайте 101Hotels.ru

В какое время заезд и выезд в Апартаментах «Киево-Печерская Лавра»?

Заезд в Апартаменты «Киево-Печерская Лавра» возможен после 14:00, а выезд необходимо осуществить до 12:00.

Сколько стоит проживание в Апартаментах «Киево-Печерская Лавра»?

Цены на проживание в Апартаментах «Киево-Печерская Лавра» будут зависеть от условий поиска: даты поездки, количество гостей, тарифы.

Чтобы увидеть цены, введите нужные даты.

Какие способы оплаты проживания предусмотрены в отеле?

Способы и сроки частичной или полной предоплаты зависят от условий выбранного тарифа. Апартаменты «Киево-Печерская Лавра» принимает следующие варианты оплаты: Visa, Euro/Mastercard, No creditcards accepted, only cash, American Express.

Есть ли скидки на проживание в номерах «Киево-Печерская Лавра»?

Да, Апартаменты «Киево-Печерская Лавра» предоставляет скидки и спецпредложения. Чтобы увидеть актуальные предложения, введите даты поездки.

Какой общий номерной фонд у «Киево-Печерская Лавра»?

В Апартаментах «Киево-Печерская Лавра» 1 номер.

Как можно добраться до «Киево-Печерская Лавра» от ближайшего аэропорта и ж/д вокзала?

• от ж/д вокзала: на автобусе № 24 до ост. «Парк Вечной Свободы», затем пешком 350 м.
• от от аэропорта: на троллейбусе № 9 до ст. м. «Университет», далее на автобусе № 24 до ост. «Парк Вечной Свободы», затем пешком 350 м. 

Какие категории номеров есть в Апартаментах «Киево-Печерская Лавра»?

Для бронирования доступны следующие категории номеров:

• Апартаменты (Апартаменты с балконом)

Чем заняться на территории «Киево-Печерская Лавра» в свободное время?

Гости могут воспользоваться перечисленными услугами из списка ниже. Внимание! За услуги может взиматься дополнительная оплата.

• Пешие прогулки
• Сад
• Терраса